ГОЛОВНІ ПОДІЇ РАЙОНУ
Своїх земляків-героїв потрібно шанувати
Дата новини: 2016-08-29

14103042_1744878235750245_7848220867352641078_oСтаросамбірщина – це край, де народилося не одне покоління героїв і, разом з тим, полягло за волю України. З часів сивої давнини і аж до сьогодення ми вмиваємось слізьми, вшановуючи пам’ять тих, кого забрала сира земля.
У неділю, 21 серпня у Народному домі Читальні міста Хирова відбулось відкриття меморіалу на честь вшанування пам’яті славного нашого земляка – полковника УПА Михайла Гальо (Коника) і борців за волю України 40-50-х років ХХ століття, що героїчно загинули на теренах Посади Хирівської : Довгун Богдан (Шугай), Кравець Осип (Веселий), Магац Михайло (Чуйний), Єдлінський Михайло (Ярема), Іванейко Володимир (Яструб), Легка Ганна (Надія).
Мабуть, символічним є те, що полотно з меморіальної дошки знімав ветеран УПА Гавриляк Іван,адже для нього це не просто знак, а шана тих, хто разом з ним пліч-о-пліч воював за Україну та її незалежність, не боячись віддати життя у відчайдушному і нерівному бою. Після того місцеві священики разом з людьми молилися за упокій душ всіх тих, хто загинув і продовжує віддавати життя за рідну землю. Отець Ігор зауважив, що таких як полковник Коник наша земля має багато і сьогодні, але, на жаль, і далі зазнає втрат отих найкращих синів народу… Серце щеміло в грудях від того, що відбувалось потім: під скорботну пісню “Вічная пам’ять” полеглих героїв вшанували поминальним пострілом у небо. Якщо таких відчайдух не вдалося поховати належно в ті страшні часи, то зараз, через стільки років, ми все одно про них знаємо, вшановуємо і дякуємо. Адже якби не їхня мужність та відвага, то не мали б ми сьогодні рідної землі.
З короткою історичною довідкою виступав перед громадськістю вчитель історії Хирівської школи-інтернату Владики Івана Хоми Олександр Лукашович Дорошенко. Він розповів, що згадані Герої могли скористатися амністією, котру радянська влада надавала, аби зменшити лави УПА, але для них Україна була на першому місці. Більше того, вони не здавалися тоді, коли криївки були в оточенні, бо свідомо обрали єдиний шлях: або згинеш в боротьбі за волю України, або здобудеш Українську державу. Михайло Гальо (Коник) народився у Посаді Хирівській у 1914 році звичайним хлопцем, а дослужився до звання полковника, був командиром куреня. Він не досяг би таких результатів, якби не був людиною освіченою, з військовим вишколом, адже Михайло Гальо (Коник) закінчив школу і служив в польській армії, звідки потрапив у полон, а тоді втік. Загинув герой під час нерівних боїв за с. Бірче 6 січня 1946 року.
На дійстві була присутня й голова Старосамбірської районної ради Тетяна Терлецька, яка теж звернулась зі сцени зі словами: ” Дуже важливо, аби ми зараз намагалися дізнатися для себе про той масовий героїзм діячів УПА, адже час невпинно забирає свідків тих уже далеких подій. Полковкик Михайло Гальо (Коник) направду є прикладом для наслідування, тому що він був українцем, котрий вболівав за нашу державу та незалежність”.
З чуйним зверненням привітала всіх присутніх добромильська поетеса Марія Андріївна Прокопець: ” У нас місцини, де народжувалися, народжуються і будуть народжуватися герої, бо тут витає дух тих полеглих, котрі стояли на стежці боротьби за нашу незалежність. Вони ставали на її боротьбу, бо знали, що земля ця наша і нашою буде!” – зауважила вона.
Виступив також голова хирівського осередку Конгресу українських націоналістів Мирон Коваль, котрий зачитав спогади очевидців – жінок, які спілкувалися з полковником Коником. Саме ці свідчення є доказом того, що він родом з Хирівської Посади і загинув поблизу села Бірче.
Далі з концертною програмою на честь вшанування Героїв виступали маленькі посадчани. Діти декламували вірші і співали патріотичні пісні, показуючи всім присутнім, що з такими талантами в України – лише світле майбутнє. І тут настав час дійства, на яке всі чекали з нетерпінням і цікавістю: розпочався імпровізований бій українських повстанців з силами НКВС, котрий організували представники військово-історичного клубу “Мамай” (с. Стар’ява), керівником і учасником якого є Віталій Панько. Хирівська читальня на якусь мить перетворилась на штаб НКВС, де захопили бійця УПА і проводять допит. Втім, побратими-повстанці хитрощами та організованістю визволяють його з ворожих тенет, ведучи бій з перестрілкою. За деякий час захопленого звільняють і на Хирівській читальні уже майорить синьо-жовтий стяг, замість ворожого – червоного. Публіка в захваті від такого видовища, котре перевершило всі сподівання і змусило повернутись у ті буремні часи повстанщини.
Керівник Народного драматичного колективу Народного дому міста Хирова Уляна Щепанська каже: ” Ідея зароджувалась в Союзі Українок, головою якого є Галина Потічна. Натхненником також був Михайло Михайлович Чуквінський, котрий спонукав нас до встановлення цього меморіалу. Ми створили свій оргкомітет і заручилися підтримкою активістів, котрі пожертвували кошти і спільними зусиллями ми зробили це. Рушійною силою є Ігор Гірняк, котрий все й організував. Працювати було нелегко, але надійно. Я дуже тішуся з того, що результат на лице і це дійство відбулося. Основний меценат, якому варто подякувати – це Микола Комарницький. Я вважаю, що така подія має дуже велике значення, бо сьогодні тут було багато діточок, котрим залишиться в пам’яті, може, не стільки концерт, скільки імпровізований бій і вони будуть пам’ятати про своїх Героїв та передаватимуть любов до України своїм дітям”.
Організатори висловлюють щиру подяку тим, хто допомогав реалізовувати таку ідею, а саме: Комарницькому Миколі, міському голові Хирова Голубцю Івану, Товарницькому Василю, Галевичу Івану, Прендоті Івану, Яцимірському Володимиру, Сороці Миколі, Бандрівському Василю, Комарницькому Андрію, Кебі Людмилі, Галайку Валерію, Бандрівському Ігорю, Пертак Валі, Радику Миколі, Гальо Оксані, Швед Уляні, Присташу Зенику, Денис Олені, Дзюбі Йосифу, Дзюбі Миколі, Бербиху Андрію, Ковальовій Галині, Гальо Галині, Соколовій Руслані, Петрівській Наталії, Кебі Ірині, Плетені Марії, Галевичу Василю.
Після закінчення урочистостей всі охочі смакували куліш та обговорювали цю важливу подію. Хочеться аби на наших героїчних теренах завжди знали і вшановували своїх Героїв.

Оксана КНЯЖИК.

14142002_1744878232416912_8807544537239182753_n 14080026_1744878215750247_5475661188340300060_n

Інформація з соцсторінки “Фейсбук” “Голос Прикарпаття” 

Переглядів: 153